Rouge. Мона Авад. 978-617-8287-98-6

Обожнюю Мону Авад!! Книга просто неймовірна, чудовий гумор, прекрасний стиль авторки, гарно розкриті головні герої. А після прочитання я не раз думками поверталась до неї, настільки майстерно розкрита тема одержимості красою, прагнення до ідеальності. А ті, хто пишуть, що книга нецікава, просто не зрозумілиїї або це не "ваша" авторка.

Моя зірка тільки за дуже класну обкладинку і червонющий зріз! Це єдине, що мені сподобалося! Ідея - розкрити всі найпотаємніші сторони краси - цікава, актуальна, але провалилася! Мені не було ні страшно, ні химерно, ні кумедно. Забагато "води" в тексті. Можна з легкістю пропустити 100 сторінок і інформаційне навантаження ніяк не просяде, там нічого не сталося просто! Нединамічна, вкрай повільно розвертаються події. Головний біль книги, що мама не любить доньку. Хоча дії мами,як на мене, говорять протилежне і протягом всієї історії. Чесно, я думала, що донька від горя просто тиждень була в якомусь трансі, неправильній нірвані, а авторка насправді бухгалтерка(з усієї поваги до бухгалтерів), а не письменниця

Моє знайомство з Моною Авад розпочалося з Зайчика, який мені зовсім не сподобався, але я не могла перестати про нього думати. Тож, беручи до рук Rouge, я приблизно розуміла, чого очікувати від авторки. Перші сто сторінок здавались доволі адекватними, а потім почався повний хаос і треш.

Авторка показує як прагнення до ідеальної краси може стати пасткою, що руйнує особистість. Тут і про одержимість власним виглядом, і про стосунки матері з дочкою (на грані любові та ненависті), про складність дружби між жінками і звісно, про споживання краси — і не лише в переносному сенсі, а буквально, у всіх її формах.

Після прочитання Rouge не відпускає. Хочеться повертатися, розбирати деталі, які могли вислизнути. Історія лишила дивний післясмак і змусила багато про що задуматись.